Під серцем забилось маленьке сердечко,
так часто і слабо,маленьке-маленьке.
у ньому надія жива запалала,
що буле у нього і тато,і мама,
не знало сердечко,що тата не буде,
не знало воно,які жорстокі є люди,
не знало чому мама плаче ночами,
не знало,томц і простр мовчало.
якби воно знало,що в маминім серці
любов і образа зчепились у герці...
якби воно знало,то б гучно кричалор,
і плакало б дуже,і маму б благало,
і обіцяло б буть доброй дитиной,
просило би маму не дати загинуть...
і мама в собі любов не скорила,
маленьке сердечко у світ народила,
без батька сама його колихала,
ростила,любила й на ноги підняла.
і виросло серце і був в неї син,
так схожий на батька,як дві краплі з ним...
у матері часто щеміла сльоза,
що він ріс байстрюком,що зростила сама.
та малий посміхався і її обіймав,
а батько з небес на них поглядав,
поглядав і журивсь,що її він покинув,
одну,без нікого,під серцем із сином,
якби він зостався,то може й би доля
дала йому шанс і він був на волі,
і може б так рано він не загинув...
якби тільки зостався...якби не покинув...
(раннє)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442487
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2013
автор: Олька Оленька