(Вірш за мотивами)
Чому тобі не спиться друже?
З провалля ночі линуть дивні звуки,
Крик пугача за кимось тужить,
Віщує людям сум і біль розлуки…
Та прийде ранок, приголубить,
Промінням ясним в губи поцілує,
І на світанні та, що любить,
Медовий дзбанок щастя подарує…
***
З провалля ночі тихе: А́у-у-у,
Чи птаха то, чи хто сказав?
Лиш знову: А́у-у, а́у-у, у́у-у,
А може кличуть? Я ж не йду!
Кому в пітьмі гукати душі
Посеред гілля, десь на груші?
А може все то кажани, -
Посланці Ночі й Сатани?
А може, друг попав в біду?,
в надії кличе: Я так жду́-у..!
… Махнув крилом і зник пугач,
І тільки чути лісу плач…
То справді моторошна нічка.
Стогнала й стукала калічка,
Скрипіла в стовбурах дерев,
Мов звіра дикого то рев.
Стихала й плакала всю ніч,
Гукала голосно, у клич
Зривався голос туги й жаху,
Перетворитися в комаху,
Сховатись в шпарку і лежати,
Тихенько, щоб не видавати
Себе у темряві густій,
А голос кличе, — Стій, постій!
Хто кличе нас тим тужним: А́у-у,
Чи знаєш, може би сказав?
Лиш стогне моторошно він,
Незнаний Ночі блудний син.
автор - Ігор Стожар
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2013
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО