Ти вмивала руки срібним дощем,
Кришталики замість совісті,
Іній у терпких очах...
Я - безпечний герой своєї власної повісті,
Вибитий тугою геть із вирію птах.
Ти ховала обличчя у казку долонь,
Струми замість емоцій,
Інерція у серцях...
Я - осінній листок у швидкому гірському потоці,
Чекаю весни на зовсім чужих берегах.
Ти проводжала мене діалектом вологих зіниць,
Дотики замість слів,
Пробачення у руках...
Я - осіннє фото приречених літніх днів,
Присмаком відчуття залишусь на твоїх устах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442681
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.08.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин