Зазирає Нічка в дзеркало озерне,
Заплітає коси, одягає перли.
Встелить янтарями Місяць їй доріжку,
Від роси не змокли, щоб у неї ніжки.
Десь озветься тихо у траві сюрчання,
Ніжно, мелодійно до самого рання.
Буде танцювати вередливий вітер,
Запахом медовим будуть пахнуть квіти...
Пахощі кориці,тмину і ванілі,
Полетять по світу, наче заметілі.
Розплітати буде він тополі коси,
Будуть омивати трави срібні роси.
Упадуть тумани і покриють річку,
Одягне на ноги Осінь черевички.
Помандрує лісом у поля широкі,
По землі лишатись будуть її кроки.
Дощиком дрібненьким оросяться віти,
Розфарбує златом, кине колорити.
Вишиє барвисту Вересню сорочку,
Сяде відпочити в лісі на пеньочку.
І коли у небі заблищить світанок,
Лагідним промінням доторкнеться ранок.
Голоси озвуться дзвінко журавлині,
Упаде намисто під ноги калині.
Майоріти буде переливом Осінь,
В небі буде чути дивне стоголосся.
У красі зіллються голоси чарівні,
Коли одне ціле, тоді люди сильні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442737
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.08.2013
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)