О скільки забутих й несказаних слів
всіх тих що жевріють у серці.
І скільки тих поглядів кинутих в бік-
того хто не знає про вечір.
А скільки прощань
і скільки розлук.
А скільки? Та їх не злічити:
З дитинством,
зі школою,
з друзями
й з ним-
із тим хто не знає про квіти.
А скільки вагань
і скільки "Якби"
коли я дивилась на нього.
На того хто знав що потрібно кохати
та тільки не знав же ж для чого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442744
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.08.2013
автор: Patyanya