Година – північ. Я не сплю.
Вслухаюсь в звуки, що бентежать душу.
Зізнаюсь чесно: я люблю!
Утаємничувати почуття не мушу.
Любов належить лиш мені.
Її у серці не таю.
Це їй присвячено пісні,
Подібно тим, що співані в раю.
Любов несе у рай мене.
Душа там в щасті пробуває.
Висот блаженства досягне,
Бо чар хмільного почуття спиває.
Я прагну і не стримую себе,
Переживаю миті небувалого екстазу.
О, мій Коханий, як люблю Тебе!
До безкінечності співатиму цю фразу.
Не має значення приймаєш Ти, чи ні
Оце зізнання – щирість моїх слів.
Палка любов назавжди при мені,
Як Духом творений кохання спів.
Звучить любов у тиші ночі,
Це серце любляче співає.
Хай не досплять й цю нічку очі,
Бо над усе душа кохає.
Любов’ю ткана ніч оця.
Хто зрозуміє її чар?
Любов agape – суть Отця,
Людським серцям від Нього Дар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442830
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2013
автор: Едельвейс137