Коли мій потяг повертає
Кава на столі схиляється вбік,
Ти сонно схиляєшся на плече,
Із мене достатньо
Такого щастя.
Ще якби на дворі дощем
Застати осінь.
Мабуть, не вдасться.
Березень за вікном
Кличе мене у літо.
Але я не з ним,
А з тобою - завжди у двох.
Якби провідники
продавали квіти.
Я б не полишав тебе,
Щоб вискочити на перон,
На якому у Рівному діти
Продають фіалки за
Копійки,
Усмішку за жетон,
Проїзний у село
До мами,
Де узимку немає
Чим гріти.
Контрасти течуть
Звідусіль,
Заходжу в купе -
Закриваю двері.
Я не зможу віддати тобі
Усе.
У мене немає нічого,
Окрім кави, що стоїть
На столі,
Окрім тебе схиленої на плече,
І грошей
На нічні поїзди,
І їхні нічні постелі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442851
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин