Самотністю налиті карі очі,
струсили стрази помахом повій.
Ті брови чорні-дороги дівочі,
стелились та згорнулися в сувій.
Вдивлялася в простелену доріжку,
вдвох з місяцем стояли на межі.
Хтось віддалявся одиноко стежкою,
де радість загубилась назавжди.
Не збулось,не судилося вінчання,
даремно вистеляли рушники.
Повінчані зоря і місяць , зрання
нашіптували долі / підожди/...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442865
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2013
автор: Вразлива