Серед життєвих грізних колотнеч
Найбільше щастя - це поява сина.
Від усмішки його - тягар злітає з пліч,
І навіть дощова теплом іскриться днина.
Маленьким ти ведеш його на шлях
Світопізнання, забира каміння,
Оберіга, щоб не коловся на стернях,
І просиш ласки Божої і проведіння.
Коли ж невпевненно піднявся він крильми,
Ще молодими, в небо, у свою дорогу,
Скеровуєш на істину... І від біди
Даєш в життєву путь пересторогу.
Маленькі, юні чи дорослі вже сини
Для серця матері - найбільша це відрада.
А їх поява і чого вже досягли -
Це гордість і бальзам на душу тата.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442871
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2013
автор: Рижулька