Cкурвилися вірші, лізуть кожному в кишеню й нижче,
цілують у пухкенькі губи,
в волоссі плутаються і шугають на коліна,
ховаються за найпишніші палітурки,
ціну собі набиваючи.
А іноді взагалі
себе не цінують, як остання повія,
час від часу просячи прощення в авторів
за спопсованість змісту.
Бо казав один кіт, що вірші –
«це те, що споживається через соломинку».
Мабуть, сам на сам із Абсолютом
або з люлькою
під найкращу музику
тихих часів
і дороге вино.
До крику,
до болю,
до вічної втрати смислу
й народження тисячі інших смислів
у власному серці.
Мовчки, споживати мовчки,
без посередництва куховарок
і заслужених поварів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442928
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2013
автор: Юлія Закутня