Моя даремна...
Ночі пам'ятають все
Ти жадібно ковтала сльози у вечір зимній
Тримаючись за свої рани, наче за святе, ти танцювала з вітром
Боролась проти сказаних тобою ж слів
Що все забуто і вже немає сенсу...
Смій...Смій заперечувати мені!
Проказуй мрій своїх слова
І йди за ними, ніби одкровення
Неначе шальки терезів, що не знайдуть спокою, ти - приречена...
В тобі гублю я слід думок твоїх
В тобі знаходжу я свою безбройність
Чим далі роблю крок у світових стежках
Тим більше маю я бажання повернутись
Але куди?
Нас не виховували в світлі сонця
Жаль - моя дитина
І вона не спить сьогодні
Моя даремна
Ночі пам'ятають все!
Ми пожалкуєм ще не раз з тобою
За те, що відрікались
Що забули день, коли зоря манила сяйвом
Та, що за височиною...
Починало писатись 08(08)2012 - завершилось вчора 12(08)2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443047
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.08.2013
автор: Demetris