Колись цю жінку я любив...
Вона,здається теж мене любила.
Та все пройшло,"як з білих яблунь дим",
І час укоротив любові крила.
Тепер все важче пам'яті екран
Освітлювати з кожним роком
І бачити гнучкий дівочий стан,
Ловити погляд синьоокий...
І не спроможні звукові колонки
Озвучити її дівочий сміх...
Мов навіжена, закричала сойка
І впав на дах дозрілий вже горіх...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443117
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2013
автор: Михайло Гончар