Сто двадцять четвертий вірш без логічного кінця
І надцяте відро сліз - сум мені до лиця
Сто двадцять четвертий вірш, а ти мене ще болиш
Заспокоюєш, потім тікаєш. Ну все, облиш
Я вже набавилася і тобою, і віршами - всім
Тим, що колись здавалось незамінним і дорогим,
Тим, за чим серце досі крається,
Хоча воно мені ніби і не потрібне, просто не відпускає
Я стою на підвіконні, ти кричиш, що прощаєш,
Хоч насправді прощаєшся…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443202
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2013
автор: Красолька