МІФИК

Свою    ми    створимо    планету,
Сформуєм  щастям  атмосферу,
Любові    приймемо    комету,
Розлуку    всадим    на    фанеру,
Відпустим    Всесвітом    блукати.
Вона    замерзне    в    піднебессі,
І  подружок  почне  скликати.
Вони  зійдуться,  всі  у  стресі,
Згуртуються,    замислять    чари,  
Проти    кохання    підуть    в    змові,  
Не    побоявшись    навіть    кари,
Очікуючи    дні    святкові!
Та    небо    стало    на    заваді,
Отих    злодюг    ─  усіх  за    ґрати!
Кохання    залишив    при    владі,
Щоб    люд    у    ньому    поєднати.

***

Кохання    завжди    силу    має,
Ніщо    не    стане    на    заваді!
Навіть,    якщо    це    не    сприймають,
Протистоїть    всій    злій    громаді.

Історію    зробили    міфом,
А    з    часом,    мабуть,    і    забудуть...
Дітей  повиростають  діти
Й    свою    історію    здобудуть!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443222
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2013
автор: Helen Birets