Пішла.
У секту кришнаїтів.
Хоча вони теж непогані
Люди.
Вплітають у волосся квітів,
Між пагорбів
Тибету
Дзвони й труби.
І ти між них
І ще малим дівчам,
Босоніж
Бігаєш –
Дитинство без пороків.
У середу ви молитесь
Богам,
По четвергам –
Ви молитесь
Пророкам.
Мені це місто
Теж уже чуже.
Я атеїст
Із зрілим атестатом.
Корпускулярно
Вірю у нове.
Хвилеподібно
Вірю позаштатно.
Однак мені
Закритий твій
Євфрат,
На нім стоять
Чужої долі
Тигри.
Мої чуття –
Як грона виноград,
Не розпустилися,
А, може, й перестигли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443250
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин