О, як це дивно! – Ти мені чужий.
Байдужий пил на клавішах роялю.
Ми напоказ, як ляльку без душі,
Свою любов красиво виставляли.
У неї роль була така гучна!
Оваціями скрізь збирала плату.
Брехня у нас була на двох одна,
Та правдою, жаль, не зуміла стати.
Не знала божевілля самоти,
Солодку фальш узявши за мірило.
Та не помітив ні глядач, ні ти –
Лице її під маскою змарніло.
Як дивно це… – ти став мені чужим.
Жебрачкою бреде любов безкрила.
Ти душу не любив, а тільки грим,
Не знаю, чи і я твою любила…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443299
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2013
автор: Лілія Ніколаєнко