Дві війни перетворили мудрість на обережність.
Спроневірення в людські, Богом викувані прояви,
Принесло і свої плоди:
Кожен кудись іде, але все не туди.
Згодом це набрало рис жертви,
Іронічної змови
Серед мистецьких творінь.
Чому ти не прагнеш водянистого спокою,
А натомість – людинно - зорієнтованих володінь?
Берег уже надщерблений,
Мов твоя неспроможна печаль,
Кров холоне,
Щоб набрати рис напою зі святістю
На дні.
А мені лиш треба
Заквітчань із радості
На твоїх розбитих скронях.
Мені треба тандем,
Але вартість його – не в двоїні.
Та є на світі імена, що кричать солодом
через їх спорідненість із душею.
Є джерело краси в жінці,
Яку ти любиш,
Бо вона – дорога,
Вона – це мудрість,
Що словами цілує тебе перед сном.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443478
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2013
автор: Олена Ганько