Гіркота твоїх снів витікає з очей на подушку,
Відчиняються двері і гаситься вогник свічі,
Наше спільне кохання ти виніс, як множник,
за дужки,
Без якого ми різні доданки: лічи – не лічи.
Замикається простір навколо твоєї квартири,
І загусле повітря вплива у відкрите вікно,
Ти забув, як позначив кордони між нами
пунктиром?
Тож тепер, що з тобою, повіриш, мені все одно.
Ми з тобою у різних площинах, якщо науково,
Для перетину наших множин не існує причин,
Бо жага - необхідна, але не достатня умова
Для знаходження в нормі любовних величин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2013
автор: Марія Родінко