Віталію Назаруку
п р и с в я ч у ю
Мені повезло бути на Волині -
В колисці Косачів і воїнів УПА,
Де стрекотять липневі ранки сині...
На липень місяць мій візит припав.
Зустріли в Луцьку і нагодували;
Поклали в ліжко й теплий плед дали...
А я таким відчув себе бувалим!
І в той же час обласканим малим...
Привітні друзі, що мене стрічали -
Моя сестра й Віталій Назарук -
Зробили все, щоб в гостях не скучав я
Й відчув сердець їх унісонний стук...
Віталій вміло показав все місто:
І замок Любарта, і красоту церков.
Для суму і турбот не бУло місця -
Я був як вдома - ситий без оском!
Та випало відвідати й предмістя,
КвітнІ ліси, і дачі, і сади...
Я побував в родинному обійсті.
І вдячний всім, хто запросив сюди.
Вітали нас і трави, й осокори;
Пилась горілка, пиво і вода...
І не було ні тіні непокори -
Притишилась годинників хода.
Були пісні вкраїнські, "дикі танці",
Бальзам й... гіркота віншувальних слів,
І не лишалось ні одного шансу
Відчути смак солодких літніх снів...
Було привітно, весело і тепло
Від спілкування рідних щирих душ...
...Волинь моя! Нехай лунає степом
Твоїм краянам заздоровний туш!
16.08.2013
___________
На фото, виконаному автором, - замок
Любарта, ліворуч - ясен Лесі Українки,
а попереду - наш добрий геній Віталій
Н а з а р у к.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443579
Рубрика: Присвячення
дата надходження 16.08.2013
автор: Олекса Удайко