Як це не чути твого голосу пів року, знаєш?
Коли почула - сльози бризнули з очей.
Скажи, кого тепер ти там кохаєш,
Не розуміючи простих речей?
Вона тобі взаємність подарує,
чи лиш слова-убивці просичить?
На кого дивиться вона, коли тебе цілує,
Ти ж не питав її, як це любить...
Скажи мені, ти нею досі мариш,
І вірші пишеш, і присвячуєш пісні...
Скажи, ти знову у думках розтанеш
і будеш жити ніби у ві сні?
Ти ж повернешся, через років з десять,
За стіл присядеш, голову схиливши...
Й попросиш в мене те, чого не просять
в чужачки, всі свої помилки зрозумівши.
А я тоді буду замріяно-щаслива.
І ти як завше, в серці, та в колонці - друг.
Мене любов піднесла мов на крилах -
Ти не очікував. Й від цього захопило дух.
У мене за вікном щебечуть птахи,
у домі гомонять вже діточки.
Ти вирок виніс сам - відправивши на плаху,
Порвавши всі між нами ниточки!
червень 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443622
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.08.2013
автор: Твоя_Айя