Іду лугами крізь високі трави
По пояс мокрий в ранішній росі.
Через горби, низини та канави
Крізь болота, дрімучіі ліси.
Іду туди, де сонце вечорами
Нещадно палить сині небеса.
Рожевий колір тої панорами
Мене так вабить. О яка краса!
Земля та небо стогне, дребежить
Тремтить у мене під ногами.
Яка чудова, дивовижна мить
Відкрив Господь небесні брами.
Я вже не йду, біжу, за небокрай
Туди, де сонце гасне за горбами.
У ті ворота, за котрими рай
Виблискує небесними дарами.
© Олександр Крутій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443885
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.08.2013
автор: Олександр Крутій