Розірвалося в небі намисто,
Покотилися зорі у став,
Заблищала вода чиста-чиста,
Місяць в ніченьки сторожем став.
Зачерпнув у цеберко водиці
І у небі розлив зорепад.
Це насправді? А, може, це сниться…
Я плекаю бажань моїх сад.
Стигле яблуко долі зриваю,
Розділяю любов пополам.
Я земного й небесного раю
Простягаю в долонях і вам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443969
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2013
автор: Тамара Васильєва