Коли плаче струна бандури
І співає сліпий кобзар:
Що з народу здирають шкуру,
Що народу приходить край.
«Перці» ті в кого є мільйони,
А для них ми лише раби,
Кожен з нас шле для них прокльони,
Вони ж роблять для нас гроби.
В них земля, але без посіву,
І вода теж належить їм,
У повітрі не чути співу,
Як в протесті оцім глухім.
Я клянусь! Поки буду жити,
Захищу, хоч пером людей,
Вік не той, мушу все зробити,
Краще буду, як Прометей!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444017
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2013
автор: Віталій Назарук