На основі повчань священика
о. Семена
Коли замислюєш і робиш зло,
Занурюєш ти душу у багно.
Як заздрощі в тобі будують хатку –
З’їдять тебе усього без остатку.
Як їх у світ ти жалом витягаєш,
Годинник смерті в тілі запускаєш.
Як скупість закладаєш ти за щоки,
Спиняєш тим до серця кровотоки.
Як думаєш лише про бариші,
Кладеш замок для Бога на душі.
Як лиш складаєш, слова «на» не знаєш,
Артерії Добру перекриваєш.
Але коли ти ближньому в пригоді,
То світло благодаті в твоїм роді.
Талант чужий зумієш засвітити,
Тоді і твій поможе хтось розкрити.
Ще варто і таке запам'ятати,
Щоб легко жити і спокійно спати:
Ні з ким не сперечайся, не змагайся,
Печи свій хліб і світу усміхайся.
Добру, навіть найменшому, вклонися,
Зло не суди, за мудрість помолися.
Будь-яке діло чесно ти сповняй,
Не плач і нагороди не чекай.
Як будеш в світі щирим до кінця,
Пришле колись з дарунком Бог гінця.
Хай Бог усім дасть мудрості і благодаті!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444047
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.08.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)