Одного разу вона попросила:
"Намалюй мені янгола. Будь ласка.
Серед гнітючої тиші слухатиму,
як шелестять його крила,
поміж холодного світла вечірніх
вогнів грітимусь в їхніх обіймах.
Він розповідатиме мені сумні
казки про людей і ніжно
буде гладити волосся.
Як стане темно, ми запалимо зірки,
щоб не заблукати в лабіринтах ночі.
Чуєш, як б'ється мамине серце
і віддаляються кроки?..
Стає все тихше, тихше..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444192
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2013
автор: Ноїв Ковчег