ЦИФЕРБЛАТИ ДУМОК

Для  тебе  час  -  неспинна  стрілка,
І  марш  її  -  як  вирок  долі.
В  собі  мілієш  ти  і  тільки!
Бо  й  море  стане  суходолом,
Коли  думок  глибокі  ріки
Скують  і  з  гирла  вип'ють  тромби.
Ти  без  супротиву  і  крику
Став  біороботом  чи  зомбі.
"Що  тлінне  тіло  чоловіка?",  -    
Спитаєш...Точний  індикатор!  
Душа  людська  не  має  віку,
Лиш  думка  ставить  циферблати...    
Вона  ж  однаково  у  змозі
У  інший  бік  все  повернути,
Не  витрачай  свій  час  на  прозу,
І  вирви  суть  із  каламуті,
Не  розпорошуй  на  дрібниці
Тобі  дарованої  миті,
Твоя  душа  -  думок  скарбниця,
До  щастя  ключ,  вмій  з  нею  жити.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444337
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2013
автор: Олександр Обрій