В цьому домі старому,
у цьому старезному домі
Ми з тобою іще незнайомі…
напівнезнайомі…
На трухлявій веранді, засипаній листям берези,
Ми вдивляємось в небо і сторожко, і обережно.
В цьому домі,
де осінь,
і листя зотліле,
і сходи,
Ми з тобою не вірим у те, що приходить,
приходить,
Нас з тобою у світі одне лиш одненьке єднає -
Щира впевненість в тому, що все проминає,
минає.
Ми з тобою не вірим…
Ми мудрі.
Ми надто поважні.
В цьому домі старому нам вдвoх неспокійно і страшно.
Щось не те.
Щось не так.
Щось в кутку шарудить і лякає.
Може, віра у те, що усе проминає,
минає...
Ми такі обережні.
Ми всі врахували нюанси.
І не чуємо, як дисонансом,
тонким дисонансом,
Щось торкається пальців до щему.
До тихого схлипу,
Наче вітер гойдає верхів'я старезної липи,
Наче вітер гойдає,
чи плаче покинутий гномик
В тому домі старому…
У тому старезному домі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444367
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2013
автор: Яковенко Тетяна Василівна