Ти вже, мабуть, не будеш почутим,
Мій поете (чи недопоет).
І у час порожнечі й спокути –
Ти і Я. Тільки вдвох. Тет-а-тет.
Я вмовляю Тебе не вмирати,
Ти ж прощальної вже заспівав…
Я рахую години до втрати,
Ти вже слабнеш. Ти стогнеш. Ти впав.
Може, будеш колись ще почутим,
Мій поете, що йде в небуття?!
Ти для мене – страшенна отрута,
Ти – єдине моє каяття.
Відмовляєшся вже говорити.
Я втрачаю Тебе, мій поет!
Вже, напевно, Тобі не створити
Твій найкращий, поете, сонет…
Ляментую, волію, молюся,
Переповнююсь болем ущерть.
Над тобою, поете, хилюся
І читаю твою віршосмерть…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444478
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2013
автор: Євгеся Демченко