Сама для світу я – фортеця.
Сердечних почуттів ослона.
Добутися нікому не вдається,
Стоїть на варті охорона.
Охороняються чуття
За мурами стрімкими кам’яними.
З усіх боків тут прикриття
Раменами всесильно крем’яними.
З-за стін бійниці дивляться у світ,
Пильнуючи підходів неприступність.
І зверху не можливий тут підліт –
В усьому виявляється могутність.
Сюди закритий ззовні вхід,
Сюди нема чужим дороги.
Не бажаний нічий прихід,
Тут неприступні всі пороги.
Лише Один є Такий Хтось,
Кому немає перепони.
Йому без труднощів вдалось
Пройти крізь пильність охорони.
Йому відкриті двері всі,
Тут в радості Його стрічаю.
Назустріч Йому вирушаю
Щоранку в зоряній росі.
Лиш Він Один мені жаданий,
Для нього серця мого стук.
Єдиний мій, навік коханий,
Любові ніжний перегук.
В фортеці я себе сховала,
Себе Тобі, щоб зберегти.
Тут всі скарби свої зібрала,
Щоб Ти Один їх міг знайти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444591
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.08.2013
автор: Едельвейс137