За Дніпром у степах і лісах,
мій народ звоював свою долю.
Слава предків моїх у віках,
бо боролись Вкраїнці за волю.
У Вселенському морі Мудрець,
зберіг гідність в пекельному колі.
Не розтратив любові сердець,
у відведеній Господом ролі.
Бо відвагу цінили в житті,
в ній дорогу свою торували.
Не бажали чужого в бутті,
тож тріумфи в путі обминали.
Не вдягали ми лаврів чужих,
щоби лаври ті нас не кусали.
Але гнали паскудів лихих,
коли в нашу водицю плювали.
Знов скажені безпривязні пси,
шаленіють вкруг нашої хати.
За шматок, від жидви, ковбаси,
на Вкраїну цим діткам начхати.
Криком плачуть на схилах сурмИ,
ой, загралися ж ви, - демократи.
Щож не хтіли ви бути гістьми,
будем бидло за шиворот брати.
Були завше у мами сини,
не всі дітки Вкраїни поснули.
Тож міцніше тримайте штани
вурдулаки, ми честь не забули!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444642
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.08.2013
автор: Дід Миколай