Сонце зігріє душу,
Сонце — воно, як хмільне,
Наче й не випив, друже,
Але душа цвіте...
Вогник у серці запалить,
Душу теплом обійме,
Гірке солодким скрасить,
Буденне в ошатне вдягне.
Частіше дивись на сонце,
Коли ще й болить душа, —
Чекає тебе за віконцем
Безмежність добра і тепла.
Петречук Валентина ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444784
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.08.2013
автор: Петречук Валентина