Усі наші справи – дрібнички.
Вся радість, весь сум – безкорисні.
Хтось носить на спині табличку:
"Подай грошенят, хочу їсти."
Хтось мріє побачити сина
Й ніяк не потрапить додому.
У когось немає дівчи́ни,
Він дивиться відеопорно.
До когось приходить субота
І він потребує пляшини.
Для когось цей день – є скорбота
За серцем покійним дружини.
Комусь не купили планшета, –
Влаштовує бойкотування.
У когось нема ймунітету,
Він бореться за виживання.
За кимось женеться собака,
А хтось націлив в неї вістря.
Хтось мав за роботу відзнаку,
Хтось кращий зайняв його місце.
Для кого росте еустома(?) –
Рослині не так вже й важливо.
Хтось йде після зміни в брудному,
Бо просто на вулиці злива.
Хтось бачить табличку на спині
(Кепкують з нього перехожі)
Й кладе півбуханки в торбині.
Нероба ж: "Беру тіки гроші!"
Бо випить кортить небораку,
Яке йому діло до їжі...
Усіх відрізняє ознака –
Не мати ознак серед інших.
Як кажуть, сьогодні ти перший,
А завтра, раптово, останній.
Хтось мітить з високої вежі,
Й відстежує ці коливання.
Для нього ми – пил попільнички.
Хребетні, що згинуть без кисню.
Усі наші справи – дрібнички.
Вся радість, весь сум – безкорисні...
© Мінливо Байдужий
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444811
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2013
автор: Митрик Безкровний