По моїх дзеркалах крутять фільми з нудними сюжетами.
У моїх телеграмах крапки замінили на біль.
Не врятує вино, не насититься розум газетою.
Лиш приходять листи з адресатом незмінним «Тобі…»
Розсипається сонце дрібненьким бурштином по обрію,
А у шафі – томи епопеї розбитих сердець.
Вже готуються зорі здійснити бажання для обраних,
І сапфірова ніч заколисує втомлений день.
Я так часто мовчу. І не хочеться бути почутою.
Горобцями у скло б’ються заздрощі псевдобогів…
Краще бути вже дурнем, ніж мудрим, та підлим занудою.
Краще бути одній, ніж у колі «своїх» ворогів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444915
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.08.2013
автор: Лілія Ніколаєнко