Я як завжди на колінах,
Зашитий у чотирьох стінах,
Розсипаний я безвістю на сни:
Отруєний передчуттям весни:
Нездійсненого світла...
Роки проходять.
дивно,Непомітно...
Роки проходять.
Але сонце квітне,
А Зорі падають у воду,
Місяць сліпне!
Шукаю втрачену свободу,
Вітре,вітре!
Чому не можу я знайти для себе квітів?
Напевно я чужий на цій орбіті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444932
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.08.2013
автор: Той,що воює з вітряками