Прискаче осінь на буланому коні.
Своєю гривою підійме вітровії.
А літо-літо вже минає, й поготів, -
собі займає чергу в журавлиний ірій.
Так щедро пахне це ласкаве міжсезоння.
Повсюди мед. Вмокай! І випий з молоком!
Усе квітує! Навіть дике підвіконня
упавших зір центнери злиже язичком...
А у садочку, притуляючий до тину,
готують айстри букетований вінок.
І навіть шаль мережить біла павутина
для пави-осені із тисячі жінок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444970
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.08.2013
автор: Ліна Біла