Етюдик з альбому серця
На тлі зимового лісу:
З обличчям старого боксера
Зійшов над рікою місяць,
І сяйвом обсипав срібним
Соснові різдвяні ризи,
І тіні, мов чорні риби,
Гойднулись на білій кризі.
Етюдик, старий етюдик,
Чого він не вицвітає?
Чого мені серце студить
І душу перевертає?
Такий велетенсько-злісний,
Як після якогось бою,
Спливає кривавий місяць
Над горами і рікою.
Картинка з глибин архіву:
Берези в заметах босі.
Скажи мені, я повірю,
Чи він там ще сходить досі?
Чи й досі стікає кров’ю,
Непереможно-зухвалий,
Над лісом і над любов’ю,
Що так на нього чекала?
Не більше, аніж етюдик.
Не місяць, а страховидло.
А тільки - уже не буде
Ніколи такого світла.
Колиско моя вербова,
Хатинко з одним віконцем,
Любове моя, любове,
Чого тобі мало сонця?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445100
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.08.2013
автор: Яковенко Тетяна Василівна