Не вірю аргументам, доводам твоїм,
Якими ти так щедро сиплеш.
Не вірю й почуттям уже своїм.
Яких у чистоті не приймеш.
Моя душа з твоєю не тотожна,
І втратити тебе я не боюсь.
Нас поєднати доля не спроможна,
Можливо знадобишся ти комусь.
З полегкістю мені самій дихнеться,
Мов камінь упаде з грудей моїх.
Тож хай тобі сторицею вернеться
Час неоправданих надій твоїх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2013
автор: Едельвейс137