Мені би розставити зорі бажань по-новому,
Небесний туман повернути, як русло ріки.
Мені б зачерпнути із дзеркала снів невагомість,
І часом зітерти вкарбовані в серце рядки.
Мені б заварити трояндовий шал замість кави,
Додати не цукор – цілунки і ласки очей,
Свій почерк змінити на шрифт загадково-яскравий,
І впасти у спеку розхристано-свіжим дощем.
Мені би акордами сонця веселку збудити,
Поспішно зібравшись, помчати в чиюсь пустоту.
Уже рівно вічність, у чашу тривог перелиту,
Шукаю я правди, та знов зустрічаю не ту…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445336
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2013
автор: Лілія Ніколаєнко