Дякую тобі, мій друже-саде,
За колисані в гіллі пісні,
За розраду листопадо-зради
Пагоном тендітним навесні.
Дякую за шепіт надвечірній –
Нашої жури таємний схов,
За нежданий спозарання іній –
Візерунки мовчазних розмов.
Дякую за галасливий спомин,
Зеленцем закочений у даль,
За років моїх достиглі грона
І душі чуттєву пастораль.
Дякую за елегійний спокій,
Схований у листя і траву.
І за зустрічі…
А знаєш… Поки
Ми стрічаємося – я живу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445463
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2013
автор: olesyav