Уяви собі, як в мої долоні стікає час
Повільно і слизько, і вже всеодно, що він нам не належить
Ми нікого не любим, тому нас гріє виключно синій газ
Як наслідок мене безсовісно мучить нежить
Ми тут не живі й не мертві, зате удвох
Не коханці й не друзі, то просто висока квартплата
З покуття заглядає сивобородий Бог
І ладаном міцно й солодко пропахла кімната
А десь за конвектором в купку зібрались сни
Ми нагло всім брешем, що тут перечікуєм осінь
А самі курим кальян, сидячи спина до спини
І якби не тік дах, я б тут загубилась назовсім…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445501
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2013
автор: Красолька