[img]http://cs319216.vk.me/v319216008/af8b/n7Fxl_JvNys.jpg[/img]
Опустила верба гілля,
Бо у милої весілля.
Не радіє все від того,
Бо ти з іншим випадково.
Затужила й стара липа...
Як же прикро: не змогли ми
Відірватись на півкроку
Від землі до щастя свого.
Зорі в небі потускніли
Чи то очі помутніли -
Налилися сліпим соком
Щоб не бачив я глибоко.
Вже було того кохання -
Були сльози і страждання.
Хтось відкриється у нове
І зізнається в любові…
Та для мене все інакше -
Я такий! І буду завше.
Краще раз в житті кохати,
Ніж ще сотню прикидатись.
Краще знати, що ти з іншим,
(І надіятись між іншим,
Що і я щасливим стану)
Ніж любов я нашу зраджу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445519
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2013
автор: Салтан Николай