Мої крила в безнадії поламались.
Поцілунок смутку на щоці.
З мене щастя знову насміхалось,
бо я вітер ще тримала у руці.
Я торкалась подиху весни,
і не спала знов під запах ночі.
Я любила замерзати від краси,
коли небо відкриває ніжно очі.
А тепер поламані вже крила.
Дуже страшно, що настане вечір
зникне щирості моєї уся сила
й доля вкотре кине ніж у плечі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445557
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.08.2013
автор: Роксолана-Марія