Діти сонця так грайливо
Біжать галопом по землі.
І день новий встає ліниво
Вставать потрібно і мені.
А так не хочеться, не буду
Такий чудесний снився сон.
Напевно знаю, що забуду
Те, що наснилось мені знов.
Та поки ще я пам'ятаю
Все те, що бачив уві сні.
Рожевий колір небокраю
Далеко так у вишині.
Краса небес, творіння Бога
Зелений гай та спів пташок.
Хвиляста тянгеться дорога
Як золотистий ланцюжок.
Срібляста річка зовсім поруч
Тихенько десь собі тече.
Від гаю в бік ось там ліворуч,
Читач, я бачив сам себе.
Гуляв у роздуми пірнувши
Красу природи споглядав.
І цей чудесний хор зачувши
Як заворожений стояв.
В душі моїй приємно було
Не сходить посмішка з лиця.
Свіженьким вітерцем війнуло
Приємним подихом Творця.
Що далі снилося не знаю
Куди ходив і де я був.
Згадаю? Ні! Не пам'ятаю
Як і казав, на жаль, забув.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445605
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.08.2013
автор: Олександр Крутій