Магдалина

Коли  ще  Ісус  по  землі  ходив,
У  Галілеї  чоловік  жив.
Була  у  нього  гарна  сім'я,
І  всі  вели  християнське  життя.
Дружина  вірна  була  і  красива,
Мав  він  дві  дочки  і  старшого  сина.
«Жінко,  вечеря  у  нас  вже  готова?».
«Так,  уже  можна  сідати  до  столу».
Але  за  стіл  ніхто  не  сідає,
Перед  іконою  кожен  вклякає.
І  ось  молитись  вони  починають,
А  по  кімнаті  Ангел  літає...
І  приземляється,  і  походжає,
Після  молитви  їх  благословляє.
Як  помолились,  Ангел  вже  зник.
В  їхню  оселю  приходити  звик.
«Мамо,  в  нас  ангел  гостює,  як  мило»
«Тату,це  чудо!»    м  :  «Діти,  це  диво»
Т:  «Бог  нам  дарує  свою  любов!»
Д  :  «Думаю  завтра  прийде  ангел  знов».
Ангел  приходив  так  кожного  дня,
Й  в  Бога  щаслива  була  ця  сім'я.
А  було  так  у  ті  часи
В  кожній  місцевості,  де  люди  жили,
Була  криниця  тільки  одна,
З  якої  живилась  кожна  сім'я.
Рано-раненько  чоловік  гарно  вбрався
І  з  відерцем  по  воду  зібрався.
Іде    дорогою  і  щось  співає,
І...    Магдалину  він  зустрічає.
Вона  дорогу  йому  перейшла,
А  він  подумав  «Ти  глянь,  яка
Грішна  дорогу  мені  перейшла?»
Хоча  і  ввічливо  привітався.
Вона  всміхнулась,  він  далі  подався.
Пройшов  цей  день,  сонце  ховалось,
Вечірнє  сяйво  уже  наближалось,
І  до  молитви  всі  в  домі  вклякають
Розмову  з  Богом  вони  починають.
Щиро  молилась  сім'я,  як  завжди.
А  після  молитви  засмутились  вони.
«Ангела  бачили?»  -чоловік  питає,
«Ні,  не  бачили»  -відповідають.
Д1:  «Чому  Господь  його  не  відпустив?»
Д2:  “Дивно,  що  він  до  нас  не  прилетів,
А  якщо  Ангел  літав  і  втомився?».
Д1:  «Ні,  все  одно  він  до  нас  б  опустився».
С:  «Думаю  завтра  ангел  прийде,
Й  гарну  новину  нам  принесе».
Ввечері  спати  сумні  всі  лягли,
Зранку  моляться  знову  вони.
Та  зранку  Ангел  теж  не  приходив,
Чоловік  до  жінки  своєї  промовив:
«Можливо  Бога  ти  засмутила?
Не  хотячи  який  гріх  вчинила?».
Жінка  подумала  і  відповіла:
«Ні  чоловіче,я  не  грішила...»
М:  «Ви  не  лукавили,  дочки  мої?»
«Ні  тату,  ні  мамо,  ні...»
Т:  «Сину,  ти  Бога  не  ображав?»
«Ні,  я  весь  день  працював!»
І  сумували  ,і  клопотались,
І  ще  надіялись,  і  сподівались.
І  ось  спить  чоловік  вночі
Й  чує  Господні  слова  і  святі:
«Невісту,  яку  ти  осудив,  знайди,
Впади  їй  до  ніг  і  перепроси».
Вранці  подумав  про  Магдалину,
Але  нічого  не  мовив  дружині.
І  він  чомусь  те  не  вчинив,
Про  що  його  у  сні  Бог  попросив.
Наступної  ночі  знову  у  сні
Чує  суворі  слова  і  святі:
«Невісту,  яку  ти  осудив,  знайди,
Впади  їй  до  ніг  і  перепроси».
Рано-раненько  чоловік  прокидається,
Дуже  швиденько  він  одягається.
І  не  по  воду  вже  хоче  іти,
А  йде  дорогами,  щоб  її  знайти.
Довгенько  шукав  і  оглядався
На  зустріч  з  нею  він  сподівався,
Раптом  із  вулиці  в  шовковім  платті,
З  пишним  волоссям  ,в  розкішних  шатах,
Вийшла  вродлива  молода  дівчИна
І  це,  звичайно,  була  Магдалина.
Чоловік  швидко  до  неї  підбіг,
Низько  вклонився,  впав  їй  до  ніг:
«Я,  Магдалино,  тебе  осудив,
Як  нещодавно  по  воду  ходив.
 Каюсь  щиро,  пробач  мою  провину
Гріх  мій  великий,  я  грішна  людина».
Ці  слова  її  здивували,
І  чоловіка  вона  запитала:
«Такий  заможний  ви,  пане,
Прощення  просите  в  мене?»
«Так,  до  нас  Ангел  приходив  завжди
Коли  з  сім'єю  молились  ми,
Вже  третій  день  його  в  нас  немає,
Тому  я  прощення  твого  чекаю.
Ангел  до  нас  не  іде  через  те,
Що  я  осудив,  невісто,  тебе,
А  Бог  у  сні  мене  просвітив,
щоб  я  знайшов  тебе  й  перепросив»
«Тебе  Господь    до  мене  посилає?
Невже  твій  Бог  про  мене  пам'ятає?»
І  стрепенулась  мов  її  душа
Почула  у  душі  вона  слова:
«Звичайно,  Магдалино,  пам'ятає
І  любить,  і  навернення  чекає».
І  чоловіка  того  відпустила,
Сама  заплакала  і  затужила
Над  усіма  розпусними  гріхами
Гіркими  ,щирими,  покутними  сльозами.
Туди,  куди  зібралась,  вже  не  йшла
Згадала  про  перекази,слова.
Ісус-  Учитель  є  в  їхньому  краї
Хворим,  немічним  Він  допомагає.
Взяла  мира  і  пішла  Його  шукати.
Ісус  обідав  в  Симоновій  хаті
В  сльозах  прийшла,  додолу  припадає,
Сльозами  Його  ноги  обмиває,
Цілує  і  волоссям  витирає,
Пахучим  миром  щиро  поливає.
Подумав  єврей  «  Пророк  оцей  не  знає,
Яка  то  йому  жінка  ноги  обмиває...».
Ісус  його  думки  всі  прочитав
І  фарисею  –Симону  сказав:
«Коли  прибув    я,  Симоне,  в  твій  дім
Мені  і  всім  апостолам  моїм,
Ти  не  подав  джерельної  води,
Вона  вмиває  ноги  тут  слізьми,
І  поцілунку  ти  не  дав    мені,
Вона  ж  цілує    ноги  тут  мої.
І  голови  оливою  не  намастив,  неначе,
А  вона  миром,  щоб  Бог  її  пробачив.
І  Магдалину  Ісус  підіймає,
І  лагідно  до  неї  промовляє:
«Прощаються  усі  твої  гріхи,
Іди,  але  вже  більше  не  гріши».
Закінчую  історію  оцю,
Бо  Ангел  повернувся  у  сім'ю.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445618
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2013
автор: Небесна