Над сивими Карпатами
У тайстру́ полатану
Висипав світанок
Вранішні узори...
Ще ліси розпатлані...
Розкидають клаптями
Пожовтілі пасма
В схили Чорногори.
Серпень тліє спекою.
А там, поміж смереками
Цілує тіло холодом
Скуйовджена роса.
Гора здалась безмежною...
Прив"язані до стежки ми.
Довкола тільки тиша,
Туман і небеса.
А вище – мить блаженства...
Вершина незалежності:
Від вдаваного щастя,
Страху́, журби, знемоги.
За пла́єм доля в"ється...
В блакитно-жовтій єдності
Лилась молитва й пісня
До серця і до Бога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445640
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2013
автор: Оля Бреславська