За віконцем весна розквітала
Небо повнилось першим
дощем.
Я стояв і нарізував сало
Величезним кухонним ножем
Ніж ходив у руках методично
І чомусь пригадалось мені
Безневинне таке й
симпатичне
Ніжне тіло тієї свині
Пролетіло життя мов хвилина
Добрим словом ніхто не
зігрів,
Що ти бачила, бідна скотина,
Лиш корито та засраний хлів.
І тоді, мов обрікши на муки,
Хтось встромив в твоє серце
ножа
Ти збагнула, що люди
тварюки,
І твоя відлетіла душа.
Ти далеко тепер, моя
бджілко,
У своїм, у свинячім раю,
Я ж на кухні сиджу,
П'ю горілку
І тебе потихеньку жую.
Я не злодій, не кат, не
злочинець.
В мене друзі, робота, сім'я,
Та який же я, є українець
Якщо сала не їстиму я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445677
Рубрика: Ода
дата надходження 27.08.2013
автор: Синельников Олександр