Шукаєш у собі сили, щоби видихнути усе.
Останні хвилини літа, спідометр на нулі.
Розпочато зворотній відлік і відстань втрачає сенс,
Коли звужується світогляд і світ маліє.
Тільки кава і джаз. Тільки серце не б'ється в такт.
Обривається нитка. На долонях краплини поту.
І загублено час. Видихаєш, та все не так.
Видихаєш навічно. Залишаєш на пам'ять дотик.
І той дотик горітиме скільки стане снаги.
То надії лампадкою, то волошками у полях.
Залишиться рідним, незаслуженим і нагим,
Ніби право на помилку, наче невідворотний шлях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445729
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2013
автор: ІлюзіЯ