Теплий сон. Як ніби пусте
Сонце захоплює. Бач, як росте.
В сонних пустелях чекають води.
Вітер витягує ніч із біди.
Тінь поглинає. Може й міраж.
Чистий оазис висох на стаж.
Мертві бархани подихом в спину
Змушують впасти на збиті коліна.
Тануть години. Хоч не шкодують.
Обрій з надіями. Більше не чують.
В юних пустелях зникають сліди.
Ніч залишилась в обіймах біди…
Тіло розтануло. Вранці. Безшумно.
Білим піскам. Вічно. Не сумно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445874
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.08.2013
автор: Вальдемар Феруменко