Слабкість

Ти  так  любиш  проводити  час  на  самоті  в  компанії  псевдодрузів,  які  обожнюють  твої  оголені  плечі.  Вони  зводять  з  розуму  всіх,  кому  випала  можливість  бадай  раз  поглянути  на  них.  Здалеку  виглядають  тендітними,  ніби  потребують  порятунку,  а  зблизька  є  такими  пристрасними,  що  всі  забуваються  в  той  момент,  коли  споглядають  їх.  Але  лише  обраним  можна  доторкнутися  до  них,  на  секунду,  і  ти  знаєш,  що  більшість  продала  б  душу  дияволу,  щоб  відчути  їх  на  кінчиках  своїх  пальців.  
Ти  зуміла  переконати  оточуючих  бачити  в  собі  тільки  дивні  речі.  Навіть  ходять  чутки,  що  ти  можеш  зникнути,  якщо  на  тебе  подути,  як  на  кульбабу.  І  всі  бояться  це  робити,  вони  в  це  вірять,  а  ти  посміхаєшся  з  цього.  Хоча  так  і  не  навчилася  це  робити  від  душі:  ти  усміхаєшся  через  стадний  інстинк,  проте  сама  ненавидиш  тих,  хто  пливе  за  течією,  називаєш  їх  слабкими,  невдачниками,  безхарактерними.  Буває,  ти  терпіти  не  можеш  формальностей,  зате  продовжуєш  жити  за  розробленим  графіком.  
Багато  часу  вже  пройшло  з  тих  пір,  коли  ти  ще  була  чистою,  а  ти  так  і  не  навчилася  сперечатися,  говориш,  що  сором'язливість  для  тебе  є  своєрідним  ритуалом  втечі  від  світу,  ті,  хто  тебе  оточує,  твердять,  що  розгубленість  є  твоїм  вердиктом.  І  ти  не  суперечиш  цьому.
Завдяки  тобі  люди  навколо  перебувають  у  цілковитості  бездій,  бо  лишень  артобстріл  твого  мислення  може  розсіяти  все  першорядне.  Здається,  скоро  тебе  зненавидять.  Але  ти  цим  не  переймаєшся,  ти  -  планета  себе,  ті,  хто  поруч  -  зірки.  Без  них  тобі  сумно,  страшно,  з  ними  -  легше.
Ти  справді  дивна.  Писати  листи  давно  вийшло  з  моди,  а  ти  пишеш  їх  до  когось  нікому  невідомого,  і  пишеш  їх  лівою  рукою,  хоча  насправді  ти  правша.
В  тебе  є  таємниця,  і  це  не  може  бути  помилкою.  Просто  твоя  мітка  у  вигляді  душевної  роздвоєності  ще  не  досягля  свого  апогею,  тому  не  кидається  в  очі.  І  знову  лише  обраним  відомо,  що  вона  розказує  про  тебе  більше,  ніж  всі  слова  всіх  мов  разом  узяті.  Знаєш,  ницість  тобі  зовсім  не  личить,  тим  паче,  якщо  вона  породжена  власним  егоцентром,  вона  в  будь-якому  випадку  проголошує  себе  невдахою.  Саме  тоді  відраза  відразу  стає  візитною  карткою  у  життя  з  драматичним  ефектом.
Люди  -  твоя  слабкість.
Ти  ненависна  їм.
Через  те  ти  сама  у  компанії  псевдодрузів.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445898
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2013
автор: Doll