Осінь просочилася під шкіру
Вітром, нежиттю і сірими людьми.
Як добре, що ми маєм наше «МИ»,
Я добре те, що я тебе зустріла.
Осінь пише спалені листи,
Кидає їх під ноги перехожим.
Немає більше двох таких не схожих,
Скажених і закоханих, як ми.
Осінь обіймає континент
Туманом, жовтим листям і печаллю.
Як добре, що тебе я обіймаю,
Як добре, що в нас є такий момент.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445943
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2013
автор: Вікторія